Головна Плетіння з гумок

Міністерство щастя у бутані чим займається. Державний устрій бутану

Міністерство Щастя було створене Урядом Бутану, який порахував безглуздим спиратися на фінансові показники (ВВП) як на рівень добробуту країни.

Бутанське керівництво орієнтується на показник «Індекс Загальнонаціонального Щастя» Gross National Happiness. ключовий елементбудівництва економіки Королівства Бутан, яка б узгоджувалась із буддистськими духовними цінностями.

Міністерство Щастя провело кілька міжнародних конференцій, на які було запрошено багато західних економістів (включно з нобелівськими лауреатами з економіки), з метою вироблення методик розрахунку ІОС (Індекс загальнонаціонального Щастя) на основі поєднання економічної ситуації в країні та задоволеності життям населення.

Посмішка населення є одним із показників у розроблених формулах.

Найпомітніша відмінність - Бутан дбайливо охороняє свої вікові культурні традиції. Іноді до курйозів, наприклад один із законів, наказує бутанцям носити національний одяг.

У країні обмежені туризм та альпінізм. Дорогі візи, що не продовжуються: 2 тижні – 100$. Будь-які переміщення країною поза столицею, лише у складі організованих груп за програмами, складеними туроператорами Бутану, з офіційним провідником.

Аж до кінця 20-го століття, в країні було заборонено телебачення, в 1999 Бутан став останньою країною на планеті, що почала телемовлення - коли почала роботу єдиний державний телеканал.

Ще у Бутані дуже пишаються своєю екологією! Тут заборонені хімічні добрива та екологічно шкідливі виробництва. Всі продукти екологічно чисті, жодної хімії взагалі. Вся країна – великий заповідник.

Та й на вулицях дуже чисто. Порівняно з сусідніми країнами – просто ідеальна чистота! Сміття тут збирають окремо! Харчові відходи збирають у зелені контейнери, пластик, скло та метал у блакитні. Як я вже казав, тут дуже переживають за екологію, тому сміття переробляють, а не розкидають узбіччям доріг, як у Непалі чи Індії.

Мабуть, це країна з дивовижною для нас культурою, незбагненним ритмом життя і справді щастям. Воно, як відомо, у незнанні.

Якщо вам сподобався цей матеріал, то пропонуємо вам добірку самих кращих матеріалівнашого сайту, на думку наших читачів. Добірку - ТОП матеріалів про нову людину, нову економіку, погляд на майбутнє та освіту ви можете знайти там, де вам максимально зручно

Бутанське керівництво орієнтується на показник «Індекс Загальнонаціонального Щастя» Gross National Happiness. Індекс Загальнонаціонального Щастя розглядається як ключовий елемент будівництва економіки Королівства Бутан, яка б узгоджувалась з буддистськими духовними цінностями.
Міністерство Щастя провело кілька міжнародних конференцій, на які було запрошено багато західних економістів (включно з нобелівськими лауреатами з економіки), з метою вироблення методик розрахунку ІОС (Індекс загальнонаціонального Щастя) на основі поєднання економічної ситуації в країні та задоволеності життям населення.

Посмішка населення є одним із показників у розроблених формулах.
Найпомітніша відмінність - Бутан дбайливо охороняє свої вікові культурні традиції. Іноді до курйозів, наприклад, один із законів, наказує бутанцям носити національний одяг.
У країні обмежені туризм та альпінізм. Дорогі візи, що не продовжуються: 2 тижні – 100$. Будь-які переміщення країною поза столицею, лише у складі організованих груп за програмами, складеними туроператорами Бутану, з офіційним провідником.

Та й на вулицях дуже чисто. Порівняно із сусідніми країнами – просто ідеальна чистота! тут збирають окремо! Харчові збирають у зелені контейнери, скло та метал у блакитні. Як я вже казав, тут дуже переживають за екологію, тому сміття переробляють, а не розкидають узбіччям доріг, як у Непалі чи Індії.

Ця дивовижна країна зберегла міцні традиції. Що ж до сучасного шляху розвитку, то тут не особливо поспішають на нього ставати. Це місце чистоти, просвітлення та буддизму. Лише у 1999 у Бутані було знято заборону на телебачення та інтернет.

Бутан був визнаний найщасливішою країною у світі. Його економіка вимірюється Валовим Національним Щастям, на відміну інших країн, де головним показником є Валовий Внутрішній Продукт. За словами 4-го бутанського короля, щастя народу важливіше від відсотків ВВП.

Туризм у Бутані почав розвиватися з 1974 року. До цього часу країну відвідували лише ті, кого особисто запрошували король чи королева. Державу відкрили для іноземних туристів, щоб вони побачили, наскільки унікальна її культура та традиції.

У країні є 19 гірських вершин, що перевищують позначку 7 тисяч метрів. Гора Джомолхарі посідає друге місце за висотою (7314 м), вона вважається священною. Найвища точка Бутану – Кулагангрі (7550 м).

Королівство Бутан має дві назви. Його називають " гірською країноюабо краєм Тибету.

Населення Бутану становить майже 700 тисяч жителів. Сільські мешканці становлять 80%. Офіційний перепис населення показав, що бутанців з кожним роком стає дедалі менше.

У Бутані в середньому чоловіки живуть – 66 років, а жінки – 66.3 роки.

Цікаво знати.Тим, хто хоче перейнятися культурою Бутану, але не має можливості відвідати цю країну, буде цікаво дізнатися про Непал. Візу до Непалу отримати простіше, і в цілому поїздка пройде більш організовано.

Формою правління є конституційна монархія. Наймолодшому у світі главі держави, 5-му королю країни Бутану Джигме Кесару Намгуел Вангчук, виповнився 31 рік. Жовтень 2011 року запам'ятався багатьом весіллям правителя та звичайної 21-річної студентки. Церемонію транслювало місцеве телебачення.

Весілля монарха відповідало складному буддійському церемоніалу.

Ця урочистість була відзначена як головна світська подія Південної Азії у 2011. На ній була присутня велика кількістьофіційних гостей (1,5 тисячі осіб), які приїхали з усього світу.

Столиця Бутану – Тхімпху. Вона знаходиться на висоті 2400 м. Її населення становить 90 тисяч осіб.

У Бутані знаходиться відомий монастир – Такцанг-лакханг («гніздо тигриці»). Скеля, на якій він розташований, має висоту 3120 м. На висоті 700 м вона розташовується над долиною Паро. Монастир заснували 1692 року. У тутешніх печерах з давніх-давен проводили медитації. Цей монастир – головна туристична пам'ятка країни.

Державна релігія Бутану – буддизм.

Пунакха-дзонг («Палац великого щастя») є фортецею-монастирем, яку багато років використовували як зимову резиденцію короля. Його вважають однією з найбільших споруд Бутану.

У Бутані щастя – це головне надбання королівства.

Тут не планують подвоїти ВВП упродовж 10 років. ВВП уряд не вважає вимірником економіки. Прийняте країни Валове Національне Щастя вимірюється якістю життя, що складається з моральних і психологічних цінностей. Це поняття ввів 4-ий король держави у 1972 році.

Економіку країни, яку вимірюють «Валовим національним щастям», планують на 5 років. Прогрес у її розвитку здійснюють дуже повільно, ніж зруйнувати основні цінності - сім'ю, культуру, буддійську релігію і природу.

Традиційно майбутні ченці починають відвідувати монастир із 6-9 років.

Коріння сучасної культуриБутану йдуть у глибоку давнину. Країну оточують Гімалаї. Через те, що Бутан є географічно ізольованою країною, на неї не впливали зовнішні культури.

Це королівство є аграрною державою. Сільське господарство− головне джерело доходу його населення (понад 80 %).

Для громадян Бутану встановлено правило. Протягом світлого часу доби вони на людях одягаються певним чином. Одяг чоловіків – це важкий халат підперезаний поясом. Його довжина доходить до колін. Одяг жінок – це блузка, на яку одягнена велика прямокутна тканина – кіра.

Цікавий факт: з 2004 року в Бутані повністю заборонено тютюн – його продаж та вживання.

У тому, що Міністерство щастя з'явилося у Бутані, немає нічого дивного. У цій країні сповідують тантричний буддизм (заснований на медитації та саморозвитку) та на державному рівнідбають про щастя кожного свого громадянина. Тут навіть таке узвичаєне поняття, як валовий внутрішній продукт, замінили на валове національне щастя.

Діяльність Міністерства щастя закріплена9 статті Конституції Бутану, а рівень задоволеності населення регулярно перевіряють. У тому числі питаючи кожного під час перепису населення, наскільки він щасливий. І роблять це не для галочки, а щоб знати, де ще доопрацювати.

Хоча влада Бутану і так багато робить для своїх громадян. У країні заборонено використовувати хімічні добрива, полювати на тварин та вирубувати ліс. І така політика дає свої результати:2015 року 45,2% мешканців Бутану сказали, що «дуже щасливі», а 51,6% – просто «щасливі». «Не дуже щасливих» виявилося лише 3,3%.

Позитивний приклад Бутану надихнув сусідню Індію. Влітку минулого року країна оголосила про створення Міністерства щастя у центральному штаті Мадх'я-Прадеш.

«Штат візьме на себе відповідальність за щастя та толерантність своїх громадян, – повідомив міністр Мадхья-Прадеш Сінгх Шіврай Чучан. - І миподбаємо про те, щоб психологи пояснили людям, як залишатися щасливим».

Нове міністерство вже запропонувало до 70 соціальних програм, включаючи заняття йогою, духовний розвиток, медитації, курси з мистецтва та безкоштовні релігійні паломництва для людей похилого віку.

Також зробити щасливим кожного громадянина планують і Арабські Емірати. Близько року тому емір Дубая шейх Мохаммед повідомив у своєму Twitter про створення Міністерства щастя, яке займатиметься створенням суспільного блага та підвищенням рівня задоволеності населення. При цьому реакція громадськості виявилася не такою передбачуваною, як можна було б припустити. Деякі користувачі соцмереж відверто висміяли ініціативу держави. Мовляв, що ще може покращити новий міністр у країні, де й так усе гаразд.

А ось де справді неоране поле, то це в Південній Америці. Аналогічні установи вже діють у Венесуелі та Еквадорі. Чи приносять вони користь – питання відкрите. Навряд чи одне міністерство здатне кардинально змінити ситуацію в країні з гострим дефіцитом предметів першої необхідності і інфляцією, що постійно зростає, як у випадку з Венесуелою, або з корупцією і безробіттям, як в Еквадорі.

Чи має держава дбати про своїх громадян? Безперечно. Чи здатне одне міністерство змінити чиїсь психологічний стан без поліпшення умов життя? Навряд чи. Позитивний досвід Бутану пов'язаний скоріше не з діяльністю Міністерства щастя, а із ставленням до людей.

Ця країна вражає своєю природою, храмами та особливо – ставленням до життя її мешканців.

Бутан мене здивував – він зовсім не схожий на інші країни Азії. Це королівство варто відвідати всім, кому цікавий буддизм, гори та Азія.

ЯКЕ ВОНО - ЩАСТЯ В БУТАНІ

Для мене особисто країна щастя – це Ісландія з її третім місцем у світовому рейтингу за індексом щастя та величезним ВВП. Бутан теж країна щастя, але для її мешканців. У королівстві навіть є Міністерство щастя та зафіксований державний показник "валового внутрішнього щастя" - місцева альтернатива внутрішньому валовому продукту. Це їхня фішка, вона забрендована. Питання займається сам прем'єр-міністр. Зробили так навмисно, щоби було більше повноважень. Тобто для країни щастя – це пріоритет.

Bodo Travel
Палац великого щастя

Є 4 принципи валового внутрішнього щастя. Я можу помилятися у формулюванні та послідовності, але розповім так, як запам'ятала. Перший принцип – це збереження природи. Є зафіксований відсоток лісового покриття в країні, який за жодних умов не повинен зменшуватися. Приблизно 62%.

Таким чином їм вдається зберігати Гімалайську природу незайманою: ліси з дикими тваринами та національні парки, пов'язані між собою спеціальними зеленими коридорами Тут мешкають бенгальські тигри, гімалайські ведмеді, гаури, індійські буйволи, леопарди, слони, носороги. У річках живуть гангські дельфіни.

Другий принцип - експорт має перевищувати імпорт, але поки що з цим у королівстві не складається. Вони експортують рис та спеції, але у невеликому обсязі. Експортують дуже багато.

Третій принцип – справедливий уряд. Хоча Бутан є королівством, і його лідер – король, посада прем'єр-міністра – виборна. Не всі були цьому раді, але монарх обґрунтував цей крок тим, що в них не завжди будуть такі добрі королі, тому бутанцям треба мати силу та свободу обирати правителів.

І четвертий принцип – збереження традицій. Це не лише одяг, а й етикет. Гід розповідав: щоб податись на громадянство, треба скласти багато іспитів. У тому числі – і на знання всіх норм поведінки. Наприклад, бутанець завжди має стежити за тим, куди спрямований його погляд. З іншого боку, державна релігія країни - буддизм, і, наприклад, у відносинах - свобода. Вони до сексу спокійно ставляться, до фалічних символів навіть все окей - це символ родючості. Заміжжя – бажано, щоб це був бутанець та бутанка. Вони не сильно шанують шлюби, де одне з подружжя іншої національності.

Bodo Travel
Статуя Будди Шакьямуні

Правила щодо одягу. Ми були на національному святі під час фестивалю та бачили сотні жінок та чоловіків у традиційному одязі. Ось у нас різні вишиванки: від вишитої футболки до цілих костюмів. У Бутані дрес-код прописаний до деталей - аж до шарфика, який має бути. І навіть для туристів є правило, що якщо ви купуєте національний одяг, який збираєтеся носити в країні, він має бути в повному наборі. Не можна купити тільки халат і підв'язатися своїм ременем. Якщо жінка придбала спідницю, вона повинна купити і піджак, ходити вулицями з іншим верхом не можна. Але на вивезення можна придбати собі один елемент одягу.

Bodo Travel

НІЖ УРАЖУЄ БУТАН

Насамперед, у порівнянні з іншими країнами Азії, Бутан - маленька держава. І не лише за площею, а й за населенням – лише трохи більше 750 тис. І те, наскільки тут мало людей, відчувається фізично. Ще тут набагато чистіше, наприклад, ніж у Непалі, та й у багатьох інших азійських країнах.

Щоб уникнути паломництва туристів і дауншифтерів у "дешеву Азію", у Бутані на державному рівні було вжито міру - введено квоти - $250 на добу з небутанця. Але в цю суму входить харчування, житло (до речі, дуже гідні та красиві готелі) та навіть розваги. За весь час перебування в Бутані розваги "приходили" до нас у готель – театральні вистави, стрілянина з лука – все це було у нас у готелі.

У нас був також неймовірний трекінг до монастиря "Тигрине гніздо" та сам комплекс храмів у скелях. Ми прокинулися рано і вирушили на тригодинний підйом. Зійшли на гору і побачили чудові вісім храмів на вершині. Мені було цікаве саме сходження з якоюсь складністю. Якби нас просто привезли, було б інакше. Види дуже гарні, і вражає, як бутанці змогли звести такий неймовірний комплекс на такій висоті.

Bodo Travel
Монастир "Тигрине гніздо"

Bodo Travel
Палац великого щастя

Деякі мандрівники сильно надихаються: "Ой, Бутан – це казка". Я інакше відчула цю країну. Цивілізація є у Тхімпху – столиці. Але за її межами, в невеликих містахі селах, люди не вміють читати та писати. 55% населення неписьменні. А ще Бутан – бідна країна. Але це не заважає бутанцям бути щасливими. У них є абсолютно буддистське ставлення до всього. Вони приймають життя повністю і без залишку: свою смертність, те, що відбувається довкола, свою сім'ю, своє становище, своє суспільство і свою батьківщину. І якщо чому і варто повчитися у бутанців, то це спокою і те, як вони дивляться на життя.

Bodo Travel

Ще Бутан запам'ятався фестивалем та танцями. Ми потрапили на один день свята випадково: зайшли до якихось закритих двориків найголовнішого дзонгу країни і побачили величезну кількість бутанців - усі ошатні, у традиційному одязі. Туди зазвичай не пускають. Усі сиділи на чорних килимках, а на майданчику у центрі танцювали ченці. На головах у них були маски зі штучним волоссям, яким вони розмахували, часто підстрибували і, швидше за все, були в трансі. Ще для нас танцювали у чоловічому монастирі, куди жінок не пускали. Ми з клітки зверху дивилися, а чоловіки були всередині.

Bodo Travel
Святкування Течу

ПОРАДИ:

Якщо ви не любите або не можна гостре по здоров'ю, заздалегідь продумуйте своє меню. У Бутані є можливість зробити замовлення і розпланувати весь раціон на час перебування. У тому числі раджу включити туди рибу. Її привозять швидше за все з Індії, тому що в Бутані жодна жива істота не вбивають/не ріжуть, але при цьому доступні опції для тих, хто їсть м'ясо та рибу. Готують її смачно за європейськими мірками, по-домашньому.

Якщо ви зважилися подивитися Бутан з якоїсь вершини, але висота вам у новинку, організм може відреагувати. Тому підніматися варто повільно, без різких рухів та стрибків для фото. Пийте більше води. Пам'ятайте, що ніхто крім вас не оцінить правильно ваш стан. Якщо ж різко і сильно почала боліти голова, з'явилася сильна нудота, треба йти вниз. "Гірник" відступає, якщо спуститися з висоти.

Чоловікам у монастирі краще йти у штанах, саронги (спідниці), як в Індонезії, не дозволяють і не дають на вході, а в шортах не пустять. Жінкам слід очікувати, що до деяких монастирів вони не потраплять взагалі, вхід лише для чоловіків.

Заплануйте нарядитись у національний одяг та постріляти з лука. Не пропустіть і можливість поспостерігати за розвагами серед бутанців - пісні, танці, система криків - нудьгувати не будете.

Коли бутанець з вами погоджується – це не факт, що він з вами погоджується. Щоб не йти на конфлікт, він скаже "Так", але потім перевірте ще раз, що він зрозумів вас і зробити те, що вам потрібно.

Bodo Travel
Долина Пунакха

Приєднуйтесь також до групи ТСН.Блоги на facebook та стежте за оновленнями розділу!